Маріуполь

У перші два тижні, після початку бойових дій у Маріуполі, місто опинилося без тепла, світла, води та продовольчих товарів.

Таке неможливо уявити звичайній людині, яка живе в одній з європейських країн, але ми щодня спілкуємося з жителями Маріуполя і постараємося донести той біль, який пережили і продовжують у ньому жити Маріупольці.

Вода

Спочатку й ми не могли повірити, що маріупольці тижнями не мали доступу навіть до питної води, але це гірка правда, це не гуманітарна катастрофа, це катастрофа століття. Перші маріупольці, яким ми допомогли, розповідали нам страшні речі, що, наприклад, від зневоднення їх рятував лише сніг, який вдавалося розтоплювати і перетворювати на воду, але коли снігу на вулицях не стало, жителі Маріуполя залишилися зовсім без води.

Доступ до води: Один ковток води на два тижні, така офіційна статистика НУО “Інституції досліджень” під час опитування респондентів з Маріуполя.

Тепло

З перших днів бойових дій у Маріуполі було пошкоджено газопровід та електричні мережі, що ізолювало маріупольців у доступі до опалення, а також постійні вибухи змушували маріупольців ховатися у підвалах та сховищах. Холодні підвали, під'їзди могли утримувати життєво необхідну температуру завдяки вогнищу, але сама сировина для вогнища була недоступна, тобто її можна було отримати лише пробираючись під обстрілами до місць його скупчення. Під час війни понад 5000 маріупольців загинули і багато з них через те, що доводилося виходити надвір у пошуках дров. При евакуації маріупольці могли чекати на евакуаційний автобус на трасах, у полях по кілька діб і коли таким біженцям ми пропонували проїхати до найближчого населеного пункту для ночівлі, маріупольці відповідали, що вони вже два тижні просиділи в холодних підвалах і дві доби почекати автобуси в полі на вулиці, де немає укриття ні від вітру, ні від дощу – для них це крапля в морі порівняно з тим, що вони пережили.

Продовольство. У Бердянськку за фастфуд маріупольці готові були заплатити будь-які гроші

Маріупольці насолоджувалися звуками кавових апаратів, коли їм робили каву, коментуючи це вголос і дістаючи при цьому чорні від сажі паперові гроші, які їм вдалося врятувати, але й на торгових точках брали ці горіли гроші, не ставлячи зайвих запитань маріупольцям. А в цей час маріупольці раділи таким продуктом першої необхідності як пшенична крупа, простий булочці, булці хліба – це для маріупольців був святковий стіл, як вони за цим усім скучили.

Наша організація, "Центр соціального захисту,  допомоги та розвитку "Добрі справи", доставляла гуманітарну допомогу, продукти першої необхідності до Маріуполя пока була така можливість, на власні очі побачили знищене місто, що згоріли до попелу, згорілі квартири, маріупольців, які з поважних причин не можуть виїхати з Маріуполя, зараз продовжують залишатися в Маріуполі та чикають визволення з лап расійського нелюдя.